20 липня 2026 р. Федеральний окружний суд Північного округу Каліфорнії остаточно затвердив мирову угоду у справі Bartz v. Anthropic (розробник моделі штучного інтелекту Claude), за умовами якої компанія Anthropic має сплатити 1,5 млрд доларів США авторам і видавцям.
Цю суму називають найбільшим відомим відшкодуванням у справі про порушення авторського права у США. Воно охоплює понад 480 тисячі книг, а розмір компенсації становитиме приблизно 3 тисячі доларів за кожний твір до вирахування витрат, передбачених мировою угодою.
Однак значення цієї справи не обмежується рекордною сумою виплат. Її головний юридичний результат полягає в тому, що американський суд розмежував два принципово різні питання: використання творів для навчання штучного інтелекту та законність способу, яким розробник отримав ці твори.
Початок справи
У серпні 2024 року американські письменники Андреа Бартц (Andrea Bartz), Чарльз Гребер (Charles Graeber) та Кірк Воллес Джонсон (Kirk Wallace Johnson) подали позов проти Anthropic до Федерального окружного суду Північного округу Каліфорнії.
Позивачі стверджували, що компанія без дозволу правовласників завантажила мільйони книжок, зокрема з піратських онлайн-бібліотек LibGen та PiLiMi, сформувала з них власну цифрову бібліотеку та використовувала твори для розроблення і навчання великих мовних моделей Claude.
Згодом суд визнав, що справа відповідає вимогам для розгляду як колективний позов (class action), в рамках якого майже 120 000 авторів та інших правовласників подали заяви на отримання компенсації, а у справі загалом фігурувало 482 460 книг.
Компанія Anthropic, зі свого боку, наполягала, що навчання штучного інтелекту на текстах є трансформативним використанням і підпадає під доктрину Fair Use — передбаченого законодавством США добросовісного використання творів без попереднього дозволу правовласника.
Таким чином, у центрі спору опинилися два взаємопов’язані, але юридично різні питання: чи є навчання моделі на захищених авторським правом книгах порушенням і чи може розробник посилатися на Fair Use, якщо самі копії книг були отримані незаконним шляхом.
Доказування використання текстів компанією Anthropic
Під час стадії розкриття доказів (discovery) – передбаченої американським процесуальним правом процедури розкриття доказів, сторони отримали доступ до документів та інформації, що перебували у володінні одна одної.
Для обгрунтування своїх вимог Позивачі використовували внутрішню документацію Anthropic, електронне листування її співробітників, технічні матеріали та показання працівників компанії, надані під присягою.
Із цих доказів випливало, що Anthropic цілеспрямовано шукала великі масиви книжок для формування навчальних наборів даних. У внутрішніх обговореннях згадувалися ресурси LibGen і PiLiMi, а компанія створила так зв. central library — централізоване сховище електронних книжок, доступне її інженерам.
Загалом Anthropic завантажила понад сім мільйонів книжок із піратських джерел. Частина цих матеріалів використовувалася для навчання моделей, тоді як інші копії зберігалися в бібліотеці для можливого майбутнього використання.
При цьому Anthropic не заперечувала сам факт завантаження значних масивів книжок. Тому спір поступово змістився з питання про те, чи використовувала компанія відповідні твори, до питання про правову кваліфікацію її дій.
Рішення суду (summary judgment) від 2025 року
У червні 2025 року суддя Вільям Алсуп (William Alsup) ухвалив рішення суду у порядку summary judgment – спрощеного вирішення справи без повного судового розгляду.
Суд надав окрему правову оцінку трьом категоріям дій компанії Anthropic:
- Суд визнав, що використання книг для навчання великих мовних моделей має принципово іншу мету, ніж їх звичайне використання читачами, а тому є трансформативним. На думку суду, модель штучного інтелекту не відтворює книги і не створює їх замінників для читання. Натомість вона аналізує тексти, щоб виявити мовні закономірності та навчитися генерувати новий контент. Саме тому суд дійшов висновку, що процес навчання моделі за певних умов може підпадати під доктрину Fair Use добросовісного використання;
- Суд визнав допустимим придбання паперових книжок та їх сканування для заміни фізичних примірників цифровими копіями у внутрішній бібліотеці компанії. У цьому випадку Anthropic законно придбала відповідні примірники, а цифровізація не призводила до збільшення кількості копій, якими вона володіла.
- Суд відмовився поширити Fair Use на завантаження мільйонів книжок із піратських ресурсів. Створення постійної цифрової бібліотеки з незаконно отриманих копій було окремою дією, яку не можна було автоматично виправдати тим, що частина матеріалів надалі могла використовуватися для навчання штучного інтелекту.
Отже, Anthropic отримала важливу перемогу щодо самого навчання моделей, але не щодо способу одержання значної частини книжок.
Подальший перебіг справи та ухвалення мирової угоди
Рішення 2025 року не визначило остаточний розмір відповідальності Anthropic і не завершило провадження щодо піратської бібліотеки.
Наступним етапом мав стати повноцінний судовий розгляд. Під час нього необхідно було встановити, які саме твори були незаконно завантажені, кому належать права на них, чи мало порушення умисний характер і якукомпенсацію повинна сплатити Anthropic.
Особливе значення мало питання про умисне порушення авторського права (willful infringement).
Відповідно до законодавства США, правовласник за певних умов може вимагати не лише відшкодування фактичних збитків, а й передбачену законом компенсацію (statutory damages). У разі встановлення умисного порушення її розмір може сягати 150 тисяч доларів США за один твір.
За масштабів бібліотеки Anthropic навіть компенсація, розрахована лише щодо частини завантажених книжок, могла призвести до відповідальності в десятки мільярдів доларів. Саме тому запланований судовий розгляд становив для компанії надзвичайно серйозний фінансовий ризик. Тому для Anthropic мирова угода дозволила обмежити можливий розмір відповідальності, уникнути процесу щодо умисності порушення та багаторічних апеляцій.
Однак продовження спору створювало ризики й для позивачів. Авторам і видавцям необхідно було б доводити належність прав на кожний твір, факт включення конкретної книги до піратської бібліотеки, відповідність вимогам для отримання компенсації, умисний характер дій Anthropic та розмір належної компенсації. Окремим складним питанням було визначення кола учасників колективного позову та осіб, які мали право на компенсацію, зокрема, авторів та видавців, розмежування їх прав, а також розподіл можливого відшкодування між правовласниками. Навіть у разі перемоги остаточне отримання коштів могло бути відкладене на роки через апеляційний перегляд.
Тому мирова угода замінила ці невизначені перспективи гарантованим фондом у розмірі 1,5 млрд доларів США. Для Anthropic вона встановила передбачувану межу фінансового ризику, а для правовласників забезпечила реальну компенсацію без необхідності продовжувати складне та дороге судове провадження.
У вересні 2025 року суд попередньо схвалив запропоноване врегулювання та дозволив розпочати процедуру повідомлення учасників і подання заяв на компенсацію. Оскільки йшлося про колективний позов, домовленості між представниками класу та Anthropic було недостатньо. Суд мав перевірити, чи є умови угоди справедливими, розумними та достатніми для всіх осіб, права яких вона зачіпає.
У травні 2026 р. відбулося окреме слухання щодо остаточного затвердження угоди. Суд розглянув кількість поданих заяв, заперечення учасників колективного позову, умови розподілу компенсацій, питання виключення окремих осіб із складу заявників та розмір винагороди адвокатів.
Після виходу судді Вільяма Алсупа у відставку справу розглядала суддя Араселі Мартінес-Ольгуін (Araceli Martínez-Olguín). 20 липня 2026 р. вона остаточно затвердила мирову угоду та завершила колективне провадження.
На той момент автори та видавці заявили права більш ніж на 91 відсоток із понад 482 тисяч книжок, охоплених угодою. Водночас суд зменшив запитувану представниками позивачів адвокатську винагороду, щоб більша частина компенсаційного фонду залишилася доступною учасникам колективного позову.
Після затвердження мирової угоди заступниця головного юрисконсульта Anthropic Апарна Шридхар зазначила, що рішення суду підтвердило можливість навчання моделей штучного інтелекту на книгах у межах доктрини Fair Use, а також повідомила, що понад 91 % авторів і видавців, охоплених мировою угодою, вже отримали належні їм виплати.
Правове значення справи Bartz v. Anthropic
Мирова угода не означає, що Anthropic була остаточно визнана судом відповідальною за всі заявлені порушення. Врегулювання передбачає припинення спору без повного судового розгляду питань умисності та остаточного розміру збитків. Водночас воно не скасовує правового висновку, сформульованого судом у 2025 році щодо Fair Use.
Головне значення справи Bartz v. Anthropic полягає в розмежуванні двох аспектів діяльності розробників штучного інтелекту:
Використання законно отриманих творів для навчання моделі може, залежно від конкретних обставин, бути визнане трансформативним добросовісним використанням;
Однак створення навчальних масивів або внутрішніх бібліотек із піратських копій є окремою дією. Незаконність походження таких копій не зникає лише тому, що надалі вони використовуються для технологічно нової або трансформативної мети.
Тому основне практичне питання для розробників штучного інтелекту сьогодні полягає не лише в тому, для чого використовуються захищені авторським правом матеріали, а й у тому, звідки вони були отримані, на яких умовах зберігаються та чи може компанія документально підтвердити законність їх походження.
При підготуванні статті були використані матеріали з наступних джерел:
Associated Press, Reuters, Anthropic Copyright Settlement Website