» Корисна інформація » Наші публікації » СИСТЕМИ РЕЄСТРАЦІЇ ТА ОХОРОНИ ОБ'ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ: загальна характеристика, практичні аспекти

СИСТЕМИ РЕЄСТРАЦІЇ ТА ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ: загальна характеристика, практичні аспекти

Системы регистрации

Лемещук Наталія Вадимівна, адвокат, патентний повірений України
Опубліковано: Вісник одеської адвокатури, 2015 року, № 4

Увага! Інформація, яка викладена в цій статті, могла змінитись у зв’язку зі зміною національного або міжнародного законодавства!

 

Одним з найбільш поширених помилок заявників, які вперше стикаються з патентуванням розробки або реєстрацією бренду, є їх бажання, подавши одну заявку, отримати «світовий патент» або реєстрацію торговельної марки «в усьому світі». На жаль, такої можливості не існує, оскільки в сфері інтелектуальної власності діє територіальний принцип патентування/реєстрації об’єктів промислової власності, що означає, що правова охорона надається тільки в тій державі, на території якої виданий відповідний охоронний документ, – патент або свідоцтво.

Разом з тим, за останні десятиліття світовою спільнотою багато зроблено для того, щоб полегшити заявникам процедуру охорони об’єктів інтелектуальної власності за кордоном, знизити вартість отримання прав на них і, в багатьох випадках, подальшого підтримання їх чинності. В результаті, на додаток до національного принципу реєстрації та охорони, встановленого Паризькою конвенцією про охорону промислової власності ще в 1883 році, були створені регіональні та міжнародні системи охорони, з уніфікованими вимогами до заявочних документів та процедури реєстрації, що більшою або меншою мірою вирішує питання територіальної обмеженості охорони.
В рамках даної статті коротко зупинимося на всіх трьох відомих системах і спробуємо проаналізувати їх привабливість для українських заявників. Для зручності, послідовно розглянемо ці системи для найбільш затребуваних об’єктів промислової власності, – торгових марок, промислових зразків і винаходів (корисних моделей).

1. Національна система охорони
Стаття 4 Паризької конвенції про охорону промислової власності (далі – «Паризька конвенція»), яка діє для України з 1991 року, забезпечує «національний режим» охорони, що означає, що іноземні громадяни країн-учасниць Паризької конвенції мають щодо охорони промислової власності такі ж права, як і власні громадяни тієї чи іншої країни. Також цією нормою встановлено право пріоритету – так званий «конвенційний пріоритет», – що означає право іноземного заявника просити охорону в одній або декількох країнах-учасницях, зберігаючи при цьому дату подачі заявки в своїй країні, за умови, що заявка в країні-учасниці Паризької конвенції подана протягом шести місяців – для торгових марок та промислових зразків, і дванадцяти місяців – для винаходів і корисних моделей.

На сьогодні учасниками Паризької конвенції є 176 держав і регіональних організацій, що дає змогу українським заявникам просити охорону практично на будь-якій території світу. У разі успішної реєстрації заявник отримує охоронний документ (патент або свідоцтво), який, відповідно до територіального принципу, підтверджує правову охорону об’єкта саме в цій державі. Строки та умови дії охоронного документа регулюються Паризькою конвенцією і законодавством країни, в якій отримана охорона.
Вартість патентування/реєстрації включає в себе збори, встановлені патентним відомством відповідної держави, а також послуги національного представника, участь якого, як правило, є обов’язковою. У деяких державах процедура патентування/реєстрації може бути здійснена безпосередньо іноземним заявником. Так, відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в сфері охорони промислової власності від 30.06.1993 р., заявники та патентні повірені обох держав можуть безпосередньо вести справи в патентних відомствах, при подачі заявок на видачу охоронних документів, одержанні охоронних документів та підтриманні їх чинності. Аналогічна норма міститься в Угоді між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в сфері охорони промислової власності від 20.10.1993 р. За законодавством США обов’язкова участь представника не вимагається для реєстрації торговельних марок та для отримання патентів, якщо заявником виступаєфізична особа. У США та ПАР також передбачена процедура подачі недорогої попередньої патентної заявки (provisional application), яка може бути здійснена без залучення професійного представника і дозволяє заявнику закріпити пріоритет на свою розробку; протягом 12 місяців на основі попередньої заявки повинна бути подана остаточна заявка, при цьому, в ПАР остаточна заявка подається за участю патентного повіреного. Однак, як показує практика, можливість не залучати фахівця йде іноді на шкоду, а не на користь заявників, оскільки неправильно оформлену заявку не завжди можна виправити на наступних етапах діловодства; тим більше неможливо внести будь-які зміни по суті після прийняття рішення про видачу охоронного документа.
Національна система реєстрації залишається актуальною для заявника у разі, якщо він має намір отримати охорону об’єкта промислової власності на території однієї або двох держав. Наприклад, деяких українських заявників може цікавити охорона об’єкта тільки в РФ і в Республіці Білорусь, крім України, або тільки в Польщі. У цьому випадку отримання охорони безпосередньо в країні, в якій зацікавлений заявник, за правилами Паризької конвенції, може бути виправданим. До даної системи охорони звертаються і в випадках, якщо держави, які цікавлять заявника, не приєдналися до систем регіональної або міжнародної охорони, при переході заявок РСТ на національну фазу і в разі відмови європейського відомства у реєстрації єдиної Торговельної марки Співтовариства, про що йтиметься далі.

 

2. Регіональні системи реєстрації та охорони
Регіональна система передбачає об’єднання декількох держав з метою створення єдиної системи надання правової охорони об’єктам промислової власності; вона також передбачає створення єдиного відомства, що забезпечує прийом, розгляд заявок і видачу охоронних документів.
На сьогодні існує п’ять регіональних організацій, що діють на базі єдиних для кількох країн принципів реєстрації та охорони об’єктів промислової власності:
– Європейська патентна організація, що забезпечує видачу та охорону Європейських патентів на винаходи (European (Unitary) patent);
– Європейське Співтовариство з товарних знаків та промислових зразків, що забезпечує реєстрацію торгових марок Співтовариства (Сommunity trade mark) та промислових зразків Співтовариства (Сommunity design);
– Євразійська патентна організація, що об’єднує країни СНД та забезпечує видачу та охорону Євразійських патентів на винаходи;
– Африканська організація інтелектуальної власності, яка об’єднує франкомовні країни Африки з метою реєстрації та охорони винаходів, промислових зразків і торговельних марок;
– Африканська регіональна організація промислової власності, яка об’єднує більшість англомовних країн Африки та забезпечує реєстрацію і охорону винаходів і промислових зразків.
З огляду на ряд об’єктивних причин наших заявників наразі цікавлять системи, що діють в Євросоюзі, тому зупинимося на них трохи докладніше.

 

2.1. Європейський патент
Європейська патентна організація створена на основі Європейської патентної конвенції, яка була прийнята в 1977 році; на сьогодні організація об’єднує 38 держав Європи, зокрема країни, які не є членами Євросоюзу (наприклад, Норвегію, Швейцарію, Туреччину). Штаб-квартира Європейського патентного відомства знаходиться в м. Мюнхен (Німеччина).
Заявка подається англійською, французькою або німецькою мовою, для українських заявників – з обов’язковою участю представника, атестованого в Європейському патентному відомстві. Прийом заявок здійснюється в містах Мюнхен, Берлін та Гаага. Також передбачена електронна форма подачі заявок, за таких обставин збір за подачу зменшується майже вдвічі. За заявкою проводиться формальна експертиза, патентний пошук, публікація та експертиза по суті, після чого відомством може бути прийнято рішення про видачу європейського патенту. Протягом трьох місяців після отримання патенту потрібно провести процедуру його підтвердження (validation) в державах-учасницях Європейської патентної конвенції, які цікавлять заявника, для чого необхідно звернутися до патентних повірених відповідних країн.
Наданий патентом строк охорони становить 20 років, які відраховуються від дати подачі заявки.
Отримання європейського патенту має як свої переваги, так і недоліки. До переваг, в першу чергу, слід віднести:
– значна економія коштів при подачі єдиної заявки на одній мові, за участю одного представника, і оплатою єдиних зборів в порівнянні з подачею заявок у кожній європейській країні, яка цікавить заявника (на сьогоднішній день сума збору, що сплачуються при подачі заявки, складає від 1 650 євро і вище, і залежить від обсягу заявки і деяких інших обставин);
– у разі отримання негативного звіту про пошук, заявник має можливість відмовитися від подальшої процедури патентування і не сплачувати збір за проведення експертизи;
– процедура Європейського патентного відомства дозволяє заявнику, в залежності від його планів, певною мірою впливати на терміни отримання патенту за рахунок строку публікації заявки, строку для подачі клопотання про проведення експертизи та строку для оплати зборів за видачу патенту (строк отримання патенту може становити від 3 до 5 років).
До основних недоліків відносяться:
– в Європейському відомстві проводиться досить жорстка експертиза, за критеріями охороноздатності, що встановлені для винаходів, отже, заявник повинен бути впевнений не тільки в новизні, але й в винахідницькому рівні (неочевидності) своєї технічної розробки або технології, інакше гроші можуть виявитися витраченими даремно;
– отриманий патент слід підтверджувати (валідувати) в державах-учасницях Європейської патентної конвенції, що може призвести до значних витрат на оплату національних зборів і послуг національних патентних повірених, оплату перекладу опублікованих матеріалів на відповідну державну мову;
– збори за підтримання чинності патенту також сплачуються окремо в кожній державі, в якій було валідовано патент, що тягне за собою додаткові витрати.
Українським заявникам слід пам’ятати, що поданню європейської патентної заявки повинна передувати подача заявки в національне патентне відомство (Укрпатент), відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

 

2.2. Промисловий зразок Співтовариства
Відомством, що забезпечує надання прав на промислові зразки на території Євросоюзу, є Офіс з гармонізації на внутрішньому ринку, що знаходиться в м. Аліканте (Іспанія). За процедурою, встановленою цим відомством, заявник може отримати охорону в усіх державах – учасницях Європейського Союзу. На сьогодні – це 27 країн Європи. Заявка на реєстрацію промислового зразка Співтовариства подається безпосередньо до Офісу з гармонізації. Заявником може бути особа, яка проживає/перебуває на території Європейського Союзу або на території будь-якої з країн-учасниць Паризької конвенції. Для українських заявників, які хочуть скористатися даною процедурою, необхідна участь атестованого відомством європейського патентного повіреного.
Патент на промисловий зразок Співтовариства надає охорону виробу на 5 років, з можливістю його продовження кілька разів, всього до 25-ти років.
У разі, якщо власник промислового зразка вже почав або планує вести свою діяльність на території декількох країн Європейського Союзу, дана процедура має безсумнівні переваги:
– подання єдиної заявки однією з п’яти європейських мов дозволяє отримати охорону відразу в усіх країнах Євросоюзу, що значно заощаджує кошти заявника;
– за реєстрацію сплачується єдиний збір у розмірі 350 євро, а саме, збір за подачу – 230 євро; збір за публікацію – 120 євро (даний збір вказано для реєстрації одного промислового зразка);
– стандартний строк реєстрації становить близько 1,5 місяців; разом з тим процедура дозволяє подати клопотати про значну відстрочку публікації, що може бути цікаво заявнику з комерційних міркувань;
– надана правова охорона автоматично поширюється на всіх нових членів ЄС без необхідності для заявника здійснювати будь-які юридичні дії у разі вступу до ЄС нових держав.
Ризики/недоліки для заявника:
– Офіс з гармонізації проводить тільки формальну експертизу заявки на реєстрацію промислового зразка Євросоюзу, експертиза на новизну і оригінальність не провадиться. Для того, щоб не зіткнутися зі значними витратами і компенсаціями, пов’язаними з порушенням прав третіх осіб, заявнику необхідно провести попередній патентно-інформаційний пошук і переконатися в тому, що його виріб дійсно є новим і оригінальним;
– оформлення і подання заявки на промисловий зразок безпосередньо до Офісу з гармонізації вимагає участі європейського патентного повіреного для заявників, які не проживають в країнах ЄС. Однак, якщо реєстрація промислового зразка Співтовариства здійснюється в рамках міжнародної реєстрації за Гаазькою системою (див. далі), то у цьому разі заявник може взаємодіяти з патентним повіреним своєї країни.

 

2.3. Торговельна марка Співтовариства
Реєстрація торгових марок Співтовариства, також, як і реєстрація промислових зразків Співтовариства, здійснюється Офісом з гармонізації в м. Аліканте. Так само український заявник має право на подачу заявок, оскільки проживає (або веде бізнес) в країні-учасниці Паризької конвенції, за умови залучення атестованого європейського патентного повіреного.
Торговельна марка реєструється на 10 років, зазначений строк може продовжуватися на 10-річний період необмежену кількість разів.
Переваги даної процедури реєстрації:
– подання єдиної заявки однією з п’яти європейських мов дозволяє отримати охорону відразу в усіх 27-ми країнах Євросоюзу, з автоматичним розширенням охорони на всіх нових членів ЄС;
– для подання заявки не потрібна попередня національна реєстрація або національна подача, як це передбачено Мадридської системою (див. далі);
– сплачується єдиний збір за подання заявки, який становить 900 євро, якщо заявляється не більше трьох класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, + по 150 євро за кожен клас понад три;
– стандартний строк реєстрації складає близько 8 місяців;
Ризики / недоліки даної системи для заявника:
– у разі, якщо хоча б в одній з країн Євросоюзу було відмовлено в реєстрації торговельної марки, це тягне автоматичну відмову в реєстрації у всіх країнах Євросоюзу. Однак, заявнику надається можливість перетворити заявку за національною процедурою в тих країнах Євросоюзу, де не було подано заперечення проти реєстрації;
– оформлення і подання заявки українським заявником безпосередньо до Офісу з гармонізації внутрішнього ринку, а також подальше діловодство по заявці, здійснюється тільки за участю європейського патентного повіреного. Разом з тим, торгову марку Співтовариства можна зареєструвати за Мадридською системою, що дозволить взаємодіяти з українським повіреним.

 

3. Міжнародні системи реєстрації та охорони
В основі таких систем лежать міжнародні договори, учасниками яких можуть бути різні держави, що знаходяться на різних континентах, незалежно від того, чи є ці держави членами регіональних угод. Більш того, регіональні організації, наведені в розділі 2 цієї статті, також є учасниками однієї або декількох угод, які визначають міжнародні системи охорони. Дані договори адмініструються Всесвітньою організацією інтелектуальної власності – ВОІВ в м. Женева (Швейцарія); там само знаходиться Міжнародне бюро ВОІВ, куди надходять усі заявки, подані в рамках міжнародної системи охорони.
Для зручності сприйняття наведемо описувані міжнародні системи і договори, що їх встановлюють, у таблиці:
Таблиця 1
Умовна
назва системи
Об’єкти

Назва угоди Рік та місто укладення Рік
набуття чинності для України
Гаазька система Промислові
зразки Гаазька угода про міжнародну охорону промислових зразків
Гаазький акт
Женевський акт 1925, Гаага

1960, Гаага
1999, Женева
2002
2003
Мадридська система Торговельні марки Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків
Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків 1891, Мадрид

1989, Мадрид 1991

2000
Система
РСТ Винаходи Договір про патентну кооперацію (Patent Cooperation Treaty – PCT)
1971, Вашингтон 1991

Перераховані міжнародні договори встановлюють мінімум формальностей, однакових для всіх його учасників, що дозволяє просити охорону в багатьох країнах і регіонах. Безсумнівним плюсом таких міжнародних систем охорони є можливість для заявника, взаємодіючи з повіреним тільки своєї країни, подати одну заявку і один раз, на етапі подачі заявки, сплатити всі необхідні збори.
Коротко розглянемо механізми реєстрації та охорони об’єктів в рамках даних систем.

 

3.1. Гаазька система
За процедурою Гаазької системи український заявник може подати міжнародну заявку англійською або французькою мовою безпосередньо в Міжнародне бюро ВОІВ, яке здійснює реєстрацію заявки, що надійшла, та розсилає її копії в патентні відомства зазначених заявником країн (або регіональних об’єднань). Протягом встановленого строку патентні відомства цих країн мають право направити відмову у визнанні міжнародної реєстрації. Якщо така відмова не надійде, то промисловий зразок вважається зареєстрованим на території зазначеної заявником держави. Міжнародна реєстрація промислових зразків діє протягом 5 років, з можливістю кількох продовжень ще по 5 років, на загальний термін до 15-ти років (для деяких держав – до 25 років).
Учасниками Гаазької системи охорони в даний час є 65 країн і регіональних організацій.
Переваги:
– заявник може подати одну заявку англійською або французькою мовою більш, ніж в 60-ти країнах, включаючи Європейський Союз, який є учасником даної системи, без залучення зареєстрованих європейських повірених і патентних повірених зазначених в заявці країн;
– збір сплачується один раз при поданні заявки; базовий збір за подачу заявки по одному промисловому зразку становить 397 швейцарських франка + 167 швейцарських франка за публікацію зображення + в середньому по 60 швейцарських франка за зазначення кожної країни, в якій заявник хоче отримати охорону (якщо дана країна не встановила індивідуальні, вищі збори);
– процедура Гаазької системи дозволяє зареєструвати кілька промислових зразків в рамках однієї заявки, за умови, що ці промислові зразки відносяться до одного класу Міжнародної класифікації промислових зразків;
– охорона промислових зразків, що надається за Гаазькою системою, є ідентичною охороні, що надається за процедурою національної реєстрації.
Недоліки даної системи:
– до Гаазької угоди поки що не приєдналися такі держави, як Канада, Китай, Індія, Австралія, Російська Федерація, Республіка Білорусь, Казахстан, країни Латинської Америки. Якщо заявник (власник) промислового зразка зацікавлений в його патентуванні на території зазначених держав, то йому слід вдатися до національної процедури.

 

3.2. Мадридська система
За процедурою Мадридської системи українськими заявниками подається одна міжнародна заявка через національне патентне відомство нашої країни, яке потім передає цю заявку до Міжнародного бюро ВОІВ (м. Женева). Міжнародне бюро здійснює реєстрацію та публікацію заявки, що надійшла, та розсилає її копії в патентні відомства зазначених заявником країн. Обов’язковою умовою даної процедури є реєстрація торговельної марки в країні походження, – так звана базова реєстрація, або хоча б подача заявки на реєстрацію в країні походження торговельної марки, – так звана базова заявка. Міжнародна реєстрація торговельної марки діє 10 років, з можливістю необмеженого числа продовження ще на 10 років.
Учасниками Мадридської системи охорони зараз є 97 держав і регіональних організацій.
Переваги Мадридської системи:
– заявник може подати одну заявку англійською або французькою мовою майже в ста країнах світу, включаючи Європейський Союз, який є учасником даної системи, без залучення національних повірених, та отримати охорону, ідентичну охороні, що надається за процедурою національної реєстрації;
– збір сплачується один раз при подачі заявки; базовий збір становить 653 швейцарських франка – для торгової марки, що заявляється в чорно-білому зображенні, або 903 швейцарських франка – для торгової марки, що заявляється в кольорі, + по 100 швейцарських франка за вказівку кожної країни, в якій заявник хоче отримати охорону (якщо країна, що вказується, не встановила індивідуальні, вищі збори) + по 100 швейцарських франка за кожний клас Міжнародної класифікації товарів і послуг понад три;
– в результаті чітко встановлених строків розгляду заявок патентними відомствами і за умови своєчасної сплати збору заявник отримує інформацію про охорону своєї торговельної марки в зазначених ним країнах (або про попередню відмову в охороні) приблизно за рік, що не завжди можливо за процедурою національних реєстрацій. Так, наприклад, строк реєстрації торговельних марок в Російській Федерації, Республіці Білорусь, Республіці Казахстан може тривати від півтора до трьох років;
– в подальшому міжнародну реєстрацію можна територіально розширювати, подаючи заяви із зазначенням інших держав, які з самого початку не були зазначені заявником.
Однак, у даної системи охорони є певні ризики і недоліки для заявника:
– залежність від національної реєстрації протягом 5-ти років – міжнародна реєстрація скасовується, якщо була припинена базова реєстрація або відхилена базова заявка в країні походження (наприклад, в реєстрації торгової марки в країні заявника було відмовлено або здійснена там реєстрація була визнана недійсною);
– список держав-учасників Мадридської системи є меншим, ніж список держав-учасниць Паризької конвенції. Так, наприклад, учасником Мадридської системи не є Канада, Об’єднані Арабські Емірати, більшість країн Латинської Америки, отримувати охорону в цих країнах потрібно за національною процедурою, в кожній окремо взятій державі.

 

3.3. Система РСТ
Механізм патентної охорони, заснований на Договорі РСТ, істотно відрізняється від міжнародної системи охорони промислових зразків і торгових марок: якщо за Гаазькою і Мадридською системами подається єдина заявка, на підставі якої здійснюється реєстрація об’єкта і надання охорони в зазначених у заявці державах, то в рамках системи РСТ можлива тільки подача патентної заявки, подальша процедура здійснюється вже безпосередньо в державі або регіоні, що цікавлять заявника. Виходячи з цього, процедуру патентування за Договором РСТ традиційно ділять на «міжнародну» і «національну» фази.
Схематично це відбувається наступним чином: не пізніше 12-ти місяців з дати подання національної (пріоритетною) заявки, Заявник подає через патентне відомство своєї країни або безпосередньо в Міжнародне бюро ВОІВ патентну заявку РСТ, де встановлюється дата подання заявки, проводиться міжнародний пошук компетентним пошуковим органом і відбувається публікація заявки разом з результатами міжнародного пошуку. За бажанням заявника уповноваженою пошуковим органом може бути, також, проведена міжнародна експертиза. За бажанням заявника уповноваженим пошуковим органом може бути, також, проведена міжнародна попередня експертиза. Міжнародна заявка вважається поданою в усі держави та регіональні організації, які є учасниками Договору РСТ.
Міжнародна фаза завершується через 30 місяців (в деяких державах – через 31 місяць) з дати подання пріоритетної заявки, до закінчення яких заявник повинен перейти на національну фазу, тобто подати, зазвичай за участю національного повіреного, заявку PCT в патентні відомства держав/організацій, які його цікавлять, з перекладом на робочу мову відомства, відповідно до встановлених там приписів та оплатою передбачених патентних зборів. Подальший розгляд патентної заявки і процедура видачі охоронного документа здійснюються у повній відповідності до законодавства держави (організації), до якої подано заявку.
Для українських заявників мовами заявки PCT є російська або англійська, на цих мовах здійснюється листування між заявником і національним відомством і Міжнародним бюро; міжнародними пошуковими органами – Федеральним інститутом інтелектуальної власності (Роспатент) або Європейським патентним відомством (ЄПВ). При поданні заявки РСТ необхідно сплатити збір за подання заявки та за проведення міжнародного пошуку, яке залежить від обраного заявником міжнародного пошукового органу.
Ми можемо пишатися тим, що починаючи з 16 лютого 2016 р. Укрпатент стає 20-м в світі відомством, компетентним для проведення міжнародного пошуку та міжнародної попередньої експертизи за заявками РСТ, що, у певних випадках, не тільки зручно для наших заявників, а й істотно піднімає імідж держави у світовій системі інтелектуальної власності.
Дуже коротко розглянувши досить непросту процедуру охорони винаходів за Договором РСТ, постараємося проаналізувати її переваги та відповісти на питання, чому при всій її складності і, в певному сенсі, половинчастості (адже заявник так і не отримує жаданий «світовий патент»), вона, тим не менш, є дуже затребуваною в сучасному світі:
– після подання однієї правильно оформленої заявки РСТ та одноразової сплати встановленого збору, заявник просить правову охорону в усіх державах/організаціях, які є членами Договору РСТ, а на сьогодні це 142 держави, включно з Європейською патентною організацією та Євразійською патентною організацією;
– на відміну від встановленого Паризькою конвенцією 12-місячного строку подання заявок, зарубіжні країни, що цікавлять заявника, за процедурою РСТ цей строк становить 30 місяців (а для деяких учасників РСТ – 31 місяць); таким чином заявник отримує додаткові півтора року для того, щоб провести маркетингове дослідження зарубіжних ринків, пошук інвесторів або партнерів, та на основі зібраної інформації остаточно визначитися з необхідністю патентування в тій чи іншій країні;
– ця сама додаткова відстрочка у півтора року дозволяє зібрати необхідні кошти на оплату зборів і послуг повіреного для переведення заявки РСТ на національну фазу, що набагато зручніше за процедури на основі Паризької конвенції (із преклюзивним 12-ти місячним строком для подання заявок в національні відомства);
– процедура PCТ надає можливість мінімум двічі вносити зміни до поданої заявки, що може стати дуже актуальним у разі допущення неочевидних помилок в пріоритетній заявці, або у разі виявлення в процесі випробування або експлуатації нових властивостей описаного в пріоритетній заявці об’єкта технології;
– в рамках системи РСТ для українських заявників-фізичних осіб передбачено суттєві пільги. Так, знижка на збір за подання заявки PCT для українських заявників становить 90%, тобто зі встановлених 1384 доларів США, наші заявники оплачують тільки 138,40 доларів. Знижка на збір за проведення міжнародного пошуку Європейським патентним відомством становить 75%, тобто зі встановлених 1875 євро, наші заявники сплачують тільки 468,75 євро;
– в подальшому, при переході на національну фазу для заявників також передбачені пільги з оплати зборів, в залежності від того, який пошуковий орган проводив міжнародний пошук та від того, проводилась або не проводилась міжнародна попередня експертиза.

Коротко підсумовуючи запропонований огляд, хочеться підкреслити, що у сфері інтелектуальної власності, як і в житті, не буває готових рецептів. Автор цієї статті спробувала наочно показати, що кожна з систем охорони, що існує, має як свої переваги, так і недоліки, а кожен об’єкт промислової власності, перш ніж він буде заявлений як предмет правової охорони, повинний бути ретельно та всебічно проаналізований, зокрема з урахуванням його існуючої або потенційної комерційної цінності, регіонів використання, наявності існуючих в цих регіонах аналогів, що дискредитують новизну або оригінальність, або тотожних чи схожих засобів індивідуалізації. Приймаючи остаточне рішення також слід обов’язково враховувати, яка система експертизи – явочна, перевірочна чи відкладена, – встановлена в відомстві, що розглядає заявки та здійснює реєстрацію/видає охоронні документи.